Святий Миколай, або Микола-Чудотворець, ніколи не був таким собі добреньким дідусем, що просто раз на рік розносить подарунки... Чи виконує наші побажання...
Миколай народився приблизно в 270—286 рр. у грецькому місті-колонії Патара у провінції Лікія (Мала Азія). Його батьки були багатими та глибоко віруючими християнами. Ще з юності він посвятив своє життя Богові. Миколай переселяється до Мири в Туреччині, де з часом стає єпископом, бо його поважали та любити, що було результатом доброчинності. Маючи багатий спадок від батьків,він опікувався бідними і дбав про свою паству. Миколай був слухняним учнем Ісуса Христа і творив чудеса не своєю власною силою, а силою Святого Духа. Коли люди дякували йому за його благодійні діла, навість стаючи перед ним на коліна, він ніколи не приймав цього поклоніння, а повертав людей до Ісуса Христа і научав, щоб поклонялися лише Богові, і лише Богові дякували за все!!! Миколай дуже багато часу проводив у молитві і спілкуванні з Богом. Він дуже добре знав Боже Слово, і коли під час гоніння християн разом зі своїми соратниками Миколай був у в'язниці, то ревно підтримував ув'язнених Божим Словом. І було чудо, бо хоч були вони якийсь час без їжі, але всі залишились живі! За свого земного життя Миколай ніколи не величався своїми ділами, а віддавав всю славу Богу!!! Вважають, що він був причетний до руйнування язичницьких храмів.
Помер Миколай приблизно у 345 році.
На жаль, людям властиво робити собі з видатних людей кумирів, що, до речі є гріхом в очах Божих... Так Миколай став "дійовою особою" різних легенд та вигадок, аж до Санта Клауса...
Я впевнена в тому, що святий Миколай( а також і інші святі, подібні до нього) пройшов свій земний шлях і виконав тут на землі усе, що йому повелівав Господь. Зараз він у вічності. І нікому не розносить дарунків. А на наші ревні молитви відповідає БОГ у Своєму довготерпінні та молосерді до нас!!!
Якщо ми справді віримо в Ісуса Христа, Божого Сина, то молитвами і своїми ділами для наших дітей, рідних, близьких, знайомих і незнайомих ми можемо являти Бога на землі, як робив це святий Миколий. Хай буде вся слава Богу!!!
Левицька Галина,
Україна
Вірші й прозу писала з дитинства. У вирі життя і турбот моя квітка зів'яла, засохла... В 2003 році я зустріла Ісуса. Я дякую Богові, що Він не раз провів мене долиною смертною і дав нове життя. Дух Святий дає мені натхнення любити, радіти, писати...
Вийшла з друку моя перша книжечка з дитячими християнськими оповіданнями. Українською мовою. Повнокольорова. Замовити можна за тел. 0972665447 Моя сторінка в фейсбуці:
https://www.facebook.com/profile.php?id=100001665337155
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : 1) "Красавица и Чудовище" 2002г. - Сергей Дегтярь Это первое признание в любви по поводу праздника 8 марта Ирине Григорьевой. Я её не знал, но влюбился в её образ. Я считал себя самым серым человеком, не стоящим даже мечтать о прекрасной красивой девушке, но, я постепенно набирался смелости. Будучи очень закомплексованным человеком, я считал, что не стою никакого внимания с её стороны. Кто я такой? Я считал себя ничего не значащим в жизни. Если у пятидесятников было серьёзное благоговейное отношение к вере в Бога, то у харизматов, к которым я примкнул, было лишь высокомерие и гордость в связи с занимаемым положением в Боге, так что они даже, казалось, кичились и выставлялись перед людьми показыванием своего высокомерия. Я чувствовал себя среди них, как изгой, как недоделанный. Они, казалось все были святыми в отличие от меня. Я же всегда был в трепете перед святым Богом и мне было чуждо видеть в церкви крутых без комплексов греховности людей. Ирина Григорьева хотя и была харизматичной, но скромность её была всем очевидна. Она не была похожа на других. Но, видимо, я ошибался и закрывал на это глаза. Я боялся подойти к красивой и умной девушке, поэтому я общался с ней только на бумаге. Так родилось моё первое признание в любви Ирине. Я надеялся, что обращу её внимание на себя, но, как показала в дальнейшем жизнь - я напрасно строил несбыточные надежды. Это была моя платоническая любовь.
