Волк долго гнался за козлом,
Пока загнал его с трудом
На край обрыва у реки —
Но… ждать внизу пришлось потом…
Прошло три дня, и волк завыл:
«Пора бы мне набраться сил!
Там, за рекой, поесть смогу
И вновь обратно прибегу…»
Вот и козёл, уж налегке,
Спустился быстренько к реке.
И только воду пить он стал —
В воде свой облик увидал.
Воскликнул громко он: «Ага!!!
Что за прекрасные рога!
Какие ноги, борода!..
Не врёт мне зеркало-вода!
Так сам за волком погонюсь
И tet a tet я с ним боднусь!»
Тут хитрый волк из-за кустов:
«Видал немало я козлов,
Но чтобы вслух так рассуждать,
Пожалуй, Льву-царю под стать!..»
Взмолился пойманный врасплох:
« О, пощади меня, мой бог!
Ведь таковы уж мы, козлы,
Когда напьёмся — болтуны!»
Но волк козла не пожалел
И сделал то, чего хотел…
Мораль бы к басне написал,
Но всё о ней… козёл сказал!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
