Збірка "Думки в голос". Категорія: християнська тематика.
Грайливо пурхають рядки,
Розподіляючи думки.
На ті, що добрі, і що ні,
Немов би граючись в вірші…
На перший погляд
Може й так…
Але за кожним з них –
Моє життя!..
///////////////////////////////////////////////////////
Чи подумки, чи навіть у вісні,
Чи в ранці, а чи у ночі,
Зведу я очі
До гори,
Де зорі блискають
Великі та малі.
Де сонця сяйво
Золотом горить,
І срібло місяця
Переливається, блищить
Протягуючи руки
Променів ясних.
Зведу я очі в небеса святі,
Щоби прославити Творця,
Що їх створив,
Бо в Нього є життя
І часу біг, який дороговказом
Веде шлях і мій!
//////////////////////////////////////////
Позитивчик
Пишу, поки пишеться,
Живу, поки дихається,
Співаю, як хочеться –
Життя то коротке вже!
Не хочу примарою
Ходити та нидіти,
Життя хоч і з хмарою,
Та сонце світитиме!!!
//////////////////////////////////////////////
Ластівка, людина і воля
Висока далечінь,
Така безкрая і глибока…
В ній ластівонька
Крильцем тріпотить,
Так високо!!!!
Що ледь помітно оком!
Зринає у небесну далечінь,
То падає, до самої землі,
Щебече голосно,
Радіючи в душі,
Що волю має
У безкрайому просторі.
То дивлячись на диво отаке,
Не міг я відвести
Від неї погляд –
Яке ж то пташеня мале,
Та жить без волі
Зовсім же не може.
І думка моє серце огорта –
Чи може особистість
Жить в неволі?
І серце зважать
Терези життя,
Щоб зрозуміть –
Яку чекати долю?
Чи бути сильним
І літати в небесах,
Чи залишивши
Глузд у закромах,
Безсило повзати,
Навік забувши волю?
Та мабуть ні…
Як ластівка мала
Душа людськая
Потребує волі,
А якщо ні – відразу ж помира,
Бо і надія помира в неволі.
/////////////////////////////////////////////////
Християнська тематика
………………………………………………………………………………………….
Голгофа
Зкривавлене чоло
В терновім вінці.
Юрби глухий гомін,
Та хрест на плечі…
Розпечена сонцем
Дорога міська
Й окрик охоронця,
Та посвист бича…
Вже ось і Голгофа.
На ній три хреста.
Удар попід груди
І стук молотка.
Все ніби зніміло,
І сонце зтьмяніло,
А спраглії губи
Шепочуть: «Звершилось!»
Ще подих, і зм’якло
Потарзане тіло,
Здригнулась земля!
І у храмі, о диво!
Завіса розідрана
З гори до низу!
Що стало?
Чого то каміння розсіло?
Це взнака вам люди –
Спасіння звершилось
І Божа людина
Від аду звільнилась!
………………………………………………………………………………………….
Входження в Єрусалим
Ще вчора ці люди
Кричали «осанна!»
Стелили одежу
По шляху до храму.
І пальмове гілля
По під ноги клали,
Раділи, співали –
Царя бо чекали…
Всі думки про Нього,
Всі справи відклали!
Кінець тиранії!
Спасіння настало!
Та ось, несподівано
Радість розтала…
Й натомість юрба
Йому смерті бажала!
«Розп’ясти, розп’ясти!»
Безумно волала!
Та в ослід Христу
Із презирством плювала!
Не відали люди,
Кого потішали…
Від Кого зреклися,
Кого розпинали!
Та Божа була
У тім милість
Не кара!
Син Божий страждав,
Не щоб дати відраду,
А зняти з усіх
Дуже тяжке прокляття,
Гріхом заподіяне,
В злобі зачате!
Тому на Голгофу
Ішов Він без страху,
Бо знав, що воскресне,
Бо вірив Він свято,
Що люди від зла
Навернуться до Тата
І будуть до Бога приходити свято!
………………………………………………………………………………………….
Христос воскрес
Події кожен в світі радий –
Христос воскрес!
Нема гріхові більше влади!
Христос воскрес!
Лунає гучно, до небес,
Христос воскрес,
Во істину воскрес!
Собою Він приніс спасіння
Від зла очистивши
Людське сумління,
Христос воскрес!
Лунає до небес,
Христос воскрес,
Во істину воскрес!
Звільнивши від гріха, від сили зла,
Даруючи любов,
Та Божу благодать,
Христос воскрес!
Лунає до небес!
Христос воскрес!
Во істину воскрес!!!
……………………………………………………………………………………….....
Коли мовить тобі Бог
Якщо до тебе мовить Бог,
Уважним будь і слухай пильно.
Слідкуй за станом твоїх дум,
Бо те, що саже – стане неодмінно!
Й хоч може зараз і нема,
Й не видно Того, Хто говорить,
Але Всевишній не дріма,
Він час готує, Він і творить,
Ти же, терпіння наберись,
Нехай сумління буде в ділі,
Котре ти зараз маєш, лиш,
Знайди в собі для нього сили!
Будь вірним. друже, не барись,
Повстань, й твори добро безцінне,
В молитві перед Ним схились,
Й Бог дасть тобі Своє спасіння!
………………………………………………………………………………………….
Лишь небес глубина
Привлекает меня –
Вот где истинный свет и покой!
Не имеет беда
Больше власти, нет зла,
И нечистый туда не войдет!
…………………………………………………………………………………….........
Благоволение
Как хорошо, что Бог благоволит
Ко всем,
Кого привлек и освятил!
Его любовь нам свет дарит,
Он милость к нам
Свою явил
Всем бедам вопреки!
………………………………………………………………………………………….
Нет ничего, что удалось бы скрыть
И все, что тайно – станет явно,
И как бы человек не скрыл
Свое ничтожество,
Все ж поздно, или рано
Оно появится на свет,
И проявляться будет непрестанно!
Что ж, видимо таков итог
Всему, что будет в мраке срыто,
Но Бог на все
Свой прольет свет,
И то, что тайно, станет вдруг открыто.
Не может злой
Под маской скрыть свое лицо,
Мол, беспорочен,
Наступит время,
И получше слов,
Что маской скрыто,
То Бог и осветит!
………………………………………………………………………………………….
Дещо про людей
Людина земна,
Чи небесне створіння?
Не знаю… не буду судить.
Та знаю, вона,
Може буть безневинна,
Але ж вибира іншу суть…
Шляхом до насилля,
Дорогой свавілля
Вона проторила свій путь.
Й звернути із нього
Хоча б і хотіла,
Не сила їй з нього звернуть!
Одне є у неї –
Прийти до Ісуса
Схилитись до ніг в каятті,
І Божа любов,
Що безмежно велика
Дасть зміни в подальшім бутті!
………………………………………………………………………………………….
Бог є суддя.
Й це безумовно так.
А ще Він батько
Щирий, добрий, благий,
Котрий дає нам каяття.
То ж ушануй Його,
Бо Він є сенс життя твого,
Єдин, хто дасть тобі буття,
Й як вічність відшукати настанову!
………………………………………………………………………………………….
Добрий шлях
Добра дорога
Без лиха й тривоги,
Що пролягла від хреста…
Йдучи по ній,
Не зблукаєш ніколи,
Знатимеш завжди шлях свій!
Щоб не було,
Захистить тебе сила
Божой любові в житті,
Йди же по ній!
І Його настанови
Глибоко в серці склади!
Він лиш дає
В житті ціль і наснагу
На цій дорозі святій,
Йдучи по ній
Будеш завжди в любові,
І не зазнаєш біди!
………………………………………………………………………………………….
Буду хвалити Христа
Буду хвалити Христа.
І мої вуста
Хай Йому гучно
Гукають: «Осанна!»
Хай же летить вся хвала
Аж в небеса,
До престолу, звідки Його благодать
Ллється із неба рікою!
Він Той, хто міг заплатить
За людський гріх своєй кров’ю –
Лишивши славу небес,
Й ставши в людськую подобу.
Він, Хто пройшовши на хрест,
Не засудивши нікого,
Тихо помер, та воскрес!!!
В славі небесного роду!
Знай, задля тебе ця смерть!
Щоби звільнити з полону,
Щоби вже більше тобі
Гріх не зашкодив ніколи!
Те все – для того, щоб жив
Кожен, хто прийде до Нього,
В Царстві Небесному, там
В славі небесного дому!
З янголами в небесах,
Разом із янгольським хором
Ти там прославив Отця
В славі небесного трону!
………………………………………………………………………………………….
Хотів би змірити
Людськії сили,
У чім вони
І звідки їх черпать?
Коли людині за її довіру
Заплатять зрадою,
Пустивши на глум віру,
Йтимуть пересудом, немов ворожа рать…
Де взяти сили,
Щоб стояти твердо,
На тім шляху,
Який зміг сам обрать?
Хоч весь він в терні,
І ворожі стріли
На кроці кожнім
Звідусіль свистять…
Де взяти сили,
Щоб цей шлях пройшовши,
Серце схиливши,
Аж до ніг Христа,
Почути слово:
«Будь благословенний!
Знайди тут ласку
І любов Отця!»
///////////////////////////////////////////////////////
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
2) Огненная любовь вечного несгорания. 2002г. - Сергей Дегтярь Это второе стихотворение, посвящённое Ирине Григорьевой. Оно является как бы продолжением первого стихотворения "Красавица и Чудовище", но уже даёт знать о себе как о серьёзном в намерении и чувствах авторе. Платоническая любовь начинала показывать и проявлять свои чувства и одновременно звала объект к взаимным целям в жизни и пути служения. Ей было 27-28 лет и меня удивляло, почему она до сих пор ни за кого не вышла замуж. Я думал о ней как о самом святом человеке, с которым хочу разделить свою судьбу, но, она не проявляла ко мне ни малейшей заинтересованности. Церковь была большая (приблизительно 400 чел.) и люди в основном не знали своих соприхожан. Знались только на домашних группах по районам и кварталам Луганска. Средоточием жизни была только церковь, в которой пастор играл самую важную роль в душе каждого члена общины. Я себя чувствовал чужим в церкви и не нужным. А если нужным, то только для того, чтобы сдавать десятины, посещать служения и домашние группы, покупать печенье и чай для совместных встреч. Основное внимание уделялось влиятельным бизнесменам и прославлению их деятельности; слово пастора должно было приниматься как от самого Господа Бога, спорить с которым не рекомендовалось. Тотальный контроль над сознанием, жизнь чужой волей и амбициями изматывали мою душу. Я искал своё предназначение и не видел его ни в чём. Единственное, что мне необходимо было - это добрые и взаимоискренние отношения человека с человеком, но таких людей, как правило было немного. Приходилось мне проявлять эти качества, что делало меня не совсем понятным для церковных отношений по уставу. Ирина в это время была лидером евангелизационного служения и простая человеческая простота ей видимо была противопоказана. Она носила титул важного служителя, поэтому, видимо, простые не церковные отношения её никогда не устраивали. Фальш, догматическая закостенелость, сухость и фанатичная религиозность были вполне оправданными "человеческими" качествами служителя, далёкого от своих церковных собратьев. Может я так воспринимал раньше, но, это отчуждало меня постепенно от желания служить так как проповедовали в церкви.
